Огородження в найкращому вигляді

Найважливіші плюси заміського життя — тиша та усамітнення. Але часом обставини складаються так, що доводиться шукати спосіб захисту від шуму та сторонніх поглядів. Мешканцям цього будинку вирішити проблему допомогли солідна стіна та міцні ворота — тепер господарі маєтку можуть спокійно проводити вільний час у саду.

Хоча будинок знаходиться в маленькому селі, досить близько від нього проходить дорога (справедливості заради треба сказати, що це лише провулок, але все ж таки гуркотливі мотоцикли, гримкі трактори та потужні фури суттєво затьмарювали сільську ідилію), та й сусіди зовсім поруч. А коли хочеться відпочити ввечері після роботи, насолодитися сніданком у колі сім’ї або влаштувати свято для друзів, шум та присутність сторонніх дуже заважають.
Зрештою господарі серйозно замислилися, як найкраще вирішити цю проблему.

Жива огорожа гарно виглядає, але їй знадобиться кілька років, щоб вирости та набрати потрібного об’єму, до того ж догляд за нею забирає багато сил, часу та коштів. Огородження з готових елементів відповідної висоти не відповідало стилю будинку та саду, та й від шуму не рятувало. Так, поступово виключивши невідповідні варіанти, власники садиби зупинилися на будівництві кам’яної стіни, яка б гармоніювала з виглядом будинку, не виглядала б занадто масивною та забезпечувала б зручний в’їзд у двір.

Але як викласти з цегли нешироку стійку огорожу заввишки два метри? Після довгих обговорень та поїздок околицями з метою вивчення досвіду було вирішено забетонувати вузьку стіну, покрити її такою ж штукатуркою, що й житловий будинок, а зверху укласти похилий черепичний дах. Обраний варіант дозволяв гармонійно поєднати нове та старе в єдиному архітектурному ансамблі, одночасно забезпечивши можливість проїзду, адже така стіна здатна витримати важкі широкі ворота.

Першим етапом будівництва стала закладка стрічкового фундаменту. Важливий момент: фундамент повинен проходити й там, де пізніше розташуються ворота. А щоб у зоні контакту між стіною будинку та огорожею не з’являлися тріщини (вони утворюються за рахунок різниці процесів усадки старої та нової конструкцій), діючу силу вирішили «перехитрити»: нову стінку звели не в одній площині зі стіною житлового будинку, а трохи зі зсувом. Якщо тепер тріщини й з’являться, вони пройдуть по з’єднувальному шву і не будуть впадати в око, а міцний та еластичний склад для закладення шва забезпечить додаткову безпеку.

Спочатку проводяться встановлення опалубки та армування. Потім бетоном заповнюють внутрішній каркас, щоб надовго зберегти кріплення. Огородження товщиною 24 см розділене на дві частини, причому лівий відрізок має кутову конфігурацію, що надає конструкції додаткової стійкості.
Щоб візуально об’єднати огорожу з будинком, її верх оформили такою ж керамічною черепицею, що й дах будівлі. Причому кут односхилого даху зроблено досить крутим, як зазвичай буває у сільських будівель.

Фінішна обробка передбачає штукатурення. Гладка бетонна поверхня армується скловолокном, покривається ґрунтовкою та дрібнозернистою штукатуркою. Оформлене таким чином огородження не сприймається в архітектурному ансамблі садиби чужорідним елементом. Свою захисну функцію воно теж виконує відмінно, у чому господарі змогли переконатися одразу ж.

Другий етап огородження ділянки

Вирішивши зробити свою приватну територію більш закритою, господарі цього заміського будинку збудували солідну стіну з міцними воротами. Роботи проходили у два етапи. Після закінчення першого — зведення масивної огорожі — настав час встановлення в’їзних воріт.

Дальня частина саду вже наполовину закрита двома високими сегментами огорожі, тепер настала черга реалізації другого етапу. Залишений поки що відкритим отвір потрібно оформити таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити візуальний захист, а з іншого — залишити можливість проїзду.

Виконати ці завдання вирішили за допомогою металевих воріт двометрової висоти (такі габарити відповідають параметрам кам’яної огорожі). Щоб конструкція не виглядала надто важкою, власники будинку обрали легку витончену модель. Знизу двостулкові ворота закриті, а у верхній частині оформлені вертикальними круглими стрижнями, що надає всій споруді додаткової легкості.

Щоправда, цей варіант не забезпечував необхідний візуальний захист повною мірою, тому конструкцію доповнили відповідним екраном. В результаті зовні збережено витончений — завдяки тонким вертикальним лініям — вигляд, але це не заважає воротам виконувати свою основну функцію — не допускати проникнення сторонніх поглядів на приватну територію заміського будинку.

Ворота розраховані на отвір шириною 2,5 м і виконані асиметрично. Одна стулка — права, шириною 1 м — використовуватиметься як хвіртка, наприклад, якщо потрібно буде вийти через ворота пішки або виїхати на велосипеді. Ліва ж, шириною 1,5 м, призначена для пропуску автомобілів.

За межами саду (але не самої ділянки) достатньо місця для повороту стулки, тому було обрано варіант відкривання назовні, що дозволяє не займати корисну площу саду. Щоб стулки не розчинялися разом, ширша надійно фіксується внизу за допомогою стопора, який відкривають лише тоді, коли ворота використовуються для проїзду.

Для рівномірного розподілу ваги воріт їх ставлять на поріг, а їх центри обертання — відповідно справа і зліва — кріпляться за допомогою затискних оправок. В результаті вага конструкції припадає на бічні опори, стінки огорожі та основу. Вгорі стулки закріплюються спеціальними тримачами проти перекидання.

Оскільки вже під час зведення стін огорожі було враховано ширину отвору майбутніх воріт, монтаж зводиться до точного визначення положення стулок і кріплення. З цією роботою цілком впораються дві людини.

Такий варіант конструкції воріт є оптимальним, оскільки відповідає всім вимогам функціональності і при цьому стилістично вписується в оточення. Свіжий зелений колір стулок гармонує як з червоно-сірими воротами гаража, так і з пишною зеленню саду.

Додаткова інформація

• Висота стіни: ззаду — 230 см, спереду — 210 см
• Товщина стіни без обробки — 24 см
• Оздоблення даху — черепиця натурального відтінку